Самурай

Я самурай — такий мій шлях нужденний... Та не нужденний він — ой, годі дорікать. Обрав його я сам в пітьмі безмежній, Довіку буду я по нім блукать. Я самурай — при собі честь я ношу, Той кодекс Бусідо — зі мною до кінця. Я не боюся смерті — ой, не можу; Без роздумів, за сьоґуна віддам своє життя! Я самурай — ганьбу змиваю кров'ю, Бува ворожою, бува й свою проллю. Якщо так станеться, що пана підведу я, Сеппуку вчиню і честь свою верну. Я самурай — безстрашний, чесний воїн, В обличчя смерті завжди дивлюсь я. І чайну церемонію я досконало зроблю, Дотримуючись принципів буття. Я самурай — батьків я поважаю, Які б вони у мене не були. Сакури́ цвіт весною споглядаю, П’ючи саке — втішаюсь від краси. Я самурай — кінця мій шлях не має, Мета для мене — то тяжкий тягар. І смерть свою безмежно зневажаю; В бою загину, бо там є честь моя... І от він впав в самому вирі бою, Він був один проти цілой орди. І в той момент, коли стікав він кров'ю, Сакури́ спів почув — і з посмішкою зліг.