Історія однієї зустрічі

То був звичайний будній день У золотисту пору року. Ніщо не виділялось в нім, Окрім одного діалогу. З одного його боку — я, Замучений життям цим смертним, А з іншого була — вона, Весела, жвава, ясна, вперта. Любила місто те вона, Яке й мені було так миле. Хотіла більше знать вона Ті чари оку непомітні. І от не встиг помітить я, Як з нею враз пройшли години. Той діалог мене згубив — Тікать уже не мав я сили. У смерті смертної число, У золотисту пору року, Удвох зустрілися в неділю У Золотих воріт глибоких. Її усмішка чарівна, І очі — ніби два озера, А гумору те почуття Мене гризе, мов паща лева. І от я йду, думок тих купа, Куди тікать — я вже не зна. Та біс вже з цим, най будь що буде — Життя одне, вона — одна.