Мій часолад

автор: Київський Чорт

Мій часолад зазнає шкоди, Я витрачаю час дарма, Вночі, я дивлюся на світло, А вдень, у темне небуття, На берегах старого моря, Вдивляюся у неба глиб, А у пустелі неосяжній, Шукаю дюни вічний цвіт, В лісах величних та глибоких, Безкраю пустку бачу я, А у живих створінь природи, Я бачу смерті забуття, Немає сенсу вже шукати, Усюди те, чого нема, Балансу славного принади, Забуті вже, Їх тут катьма.

← Назад до «Київський Чорт»