404

Кохання – є невдалим словом! Для опису тих клятих почуттів, Що мимоволі пожирають, Немов отой голодний звір. Який руйнує сталий всесвіт, Що ти плекав з початку літ. Не знає він тих сентиментів І не пробачить зайвих слів. Він поглинає тебе стрімко, Тікати сенсу вже нема. Якщо тебе він запримітив, То смерть твоя уже близька. Якщо ти звіру не цікавий, Якщо ти примха, а не ціль, Він з часом просто тебе кине, І ти залишишся ні з чим. Ти будеш пусткою блукати, Яка лишилась поза ним. Ти будеш марно намагатись Наповнити її хоч чим. І, зрештою, складеш ти руки І зрадиш свій здоровий глузд. Всі твої спроби є даремні. Кохання — вирок твій, мій друг.