***

автор: Лакриця

Висмикни із розетки останню фразу, промовлену мною Хай дозвучить, розтечеться жилами, стрінеться зі стіною Атаку проігноровано, гру у мовчанку феєрично почато Моє «нічого» спадає поволі до пʼяток. Моє «пробач» хоче хліба й видовищ Витікає з ока, повільною цівкою соленої H2O Яку, очевидно, ти все ж побачиш та зловиш Наче, це слово, вартувало для тебе всього.

← Назад до «Лакриця»