***

автор: Лакриця

Снідаю літерами-пластівцями Аби не промовляти           зайвих слів        невимовлених                        закреслених              язиком. Людство губить речення по дорозі До ліфта Вони випадають у них                                     із кишень,                        замість                                   цукерок. Губляться між сходовими майданчиками Так і не втрапивши до вух співрозмовника                        З змові з підлогою                   розтікаються                         стаючи пилом. Слова мої загублені у пилюці                                           залишились                                несказаними. Шкода, можливо, якби люди їх не губили А вміли мовляти ротом,            сталося б……. знову            згубила.

← Назад до «Лакриця»