Товаришцї на спомин

Товаришцї на спомин. Товаришко! хто зна, чи хутко доведеть ся Провадить знов розмови запальні; Нехай, — поки від них ще серце бєть ся, — Я вам на незабудь спишу думки сумні. От може вам колись, — часами се буває, — Розглянути старі шпарґали прийде хіть, Ваш погляд сї щілки, блукаючи, спіткає, І затримаєть ся при них на мить. І вам згадаєть ся садок, високий ґанок, Летючі зорі, тиха лїтня ніч, Розмови наші, співи, й на останок Уривчаста, палка, завзята річ. Не жаль менї, що се вам нагадає Запеклої ненависти порив. Щож! тілько той ненависти не знає, Хто цїлий вік нїкого не любив! Згадати тілько всї тяжкії муки, Що завдали борцям за правду вороги, Кому-ж не стиснуть ся раптово руки Від помсти лютої жаги? Нї, жаль менї, що й сей порив погасне, Як гасне все в душі невільничій у нас. Ох, може-б не було життя таке нещасне, Як би вогонь ненависти не гас! Лагідність голубина, погляд ясний, Патріція спокій — не личить нам. Що вдїє раб принижений, нещасний, Як буде...