Я блукав колись по ріднім краю…

Я блукав колись по ріднім краю Раю. І шукав на сім земнім падолі Долі. Приблудився під стріхату Хату. Там дівчину стрів я винозірку Зірку. Промінь ясний ті дівочі Очі. Подала мені пом’яту М’яту. І на тій моїй пригоді Годі. (вірш Лесі Українки написаний на початку 1880 року. ) Першоджерело підтверджується допискою на автографі рукою Олени Пчілки: «Лесин вірш, написаний більше жартома, дуже давно (здається, в 80-ті роки)». Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Неопубліковані твори, стор. 71.