To be or not to be?…

To be or not to be?… Стій, серце, стій! не бий ся так шалено. Вгамуй ся, думко, не лїтай так буйно! Не бий крильми в порожньому просторі. Ти, музо винозора, не слїпи Мене вогнем твоїх очей безсмертних! Дай руку, притули мене до свого лона. Тобі я віддала усе, що ма́ла, Подай менї великую пораду. Дивись: навколо нас великі перелоги, І дикі пущі, і високі кручі, І темні, тихі води. Подивись: Шляхів нема, а тілько де не де Поплутані стежинки йдуть на безвість. Он люде — мало їх — оруть ті перелоги, Он з пущі ледве чутно стук сокири, З високих круч луна' орлиний клекіт, Лиш тихі води все стоять мовчазно І тілько часом камінь з круч зірветь ся, Впаде і кане в темних, тихих водах, — Розійдеть ся і зникне круг тремтячий. Скажи менї, пораднице надземна, Куди менї податись у просторі? Чи маю я здійняти срібло-злото З своєї лїри і скувати рало, А струнами сї крила привязати, Щоб тїнь не падала на вузьку борозну, Зайняти постать поряд з тими людьми, Орати переліг і сїяти, а потім — А потім...