Порт радянський

Пахне смолою, дьогтем, олеонафтом. У сутемряві виростає наче підземний гуркіт заводів. За місто тихо ллє олеонафт Сумирні за вогнів далекий фрахт Та за вечірній Заклик гусей за свіжі, темні хмари: — Як ремнів свист, Як шатунів ляндшафт Той запах давній… Друг. Брат. Комуніст. — Олеонафт. Перейдуть марти, квітні розцвітуть У плавні висіє бавовну травень, Верстатиме потужну жовтень путь В індустріялізованій державі. Смола і дьоготь, пек, олеонафт. Нагрітий на валах блискучих пароплаву Коноплі, курява, канати фрахт Морів далеких, парусів; держави робочої до всіх портів у світі делеґати О аромати порту — аґітатори портів. Ідеє, вплетена у лантухів текстурі Наллята в нафту, заритмована у спів Лебідок з зерном, у барил басовий гугіт! І по чужих, ще поневолених портах У темні вечори У травні як ремнів свист, Як шатунів ландшафт той запах давній… Друг. Брат. Комуніст. Олеонафт.