Прекрасна Люція

Як я не знав про прекрасну Люцію, а також про те, що я — лицар? Тіні шляхетні! Душі революцію присвячую я вашій високій пам'яті. Ваші великі пригоди — в моєму серці. Я ваш вірний і вдячний нащадок. Хутко Велетень згине зі мною на герці — бо душу віддав я прекрасній панні Люції. Вона живе на самотнім острові серед пальм. Її резиденція хоронеться моєю сміливістю. Моя сміливість черпає силу від її образу без найменших плям, і обоє ми замкнуті — вона в палацу, а я… Кінь мій — мій товариш вірний, — скільки пригод зазнали ми, страви душі! Але я ще химерніший, мій запал надмірний, цілий світ знає й дивується моїй силі. Хто знав, що це я — нащадок славетніх лицарів! Хто б міг подумати, бо не гадав і сам до останнього дня! Я іду — на захист усіх ображених, бо світ повний злих царів, — о велетні, дракони і чародії! О моя незрівняна Люціє! ПРЕКРАСНА ЛЮЦІЯ