50 кг щастя 🌟

Бог над Подолом зорі розсипав рясно. Ніч, мов священник в розлогій подертій рясі, Махає кадилом, окурює димом сну. Я тебе зустрічаю, наче язичник - весну.. Автівки на шини накручують кілометри. Ти, наче янгол, назустріч летиш в білім светрі. Років 17 - більше і не даси, 50 кг щастя, 170 см краси.. А вітер колоссям тріпає твоє волосся. Мозок стає у розмір з горіх волоський. Де взяти слова!? Я ж тобі, блін, не Висоцький, Я дивлюсь на тебе — обертом йде голова.. Кружляють в повітрі духи самотніх кав’ярень, На перехожих жбурляють п’янких ароматів лассо, Мов моряків сирени, до себе манять Випити кави й чимось смачним поласувати.. Знайомий до болю, з колонок лунає Скрябін, Піснями змиває бруд із душі, наче скрабом, А ми загубились в житті, нам потрібен поштовх, Наприклад, сова із листівкою "Гоґвортська пошта". І слово за слово — мов в океани ріки, Впадають одна у одну й єднаються душі, Усміхнені ззовні, всередині дві каліки, Ще й часу пожежник вогонь наших років тушить.. Вернемось додо...