Коли ти 🧶

Коли ти з'явилась, повітря запахло морем, Нитки життя в щільний вузол зв'язали мойри, Мов упсарин у воді розчинились пробки, І я усвідомив - життя насправді коротке... І я усвідомив, що космос - всього лиш цятка, Що кожний дорослий - насправді в душі дитятко, Що Роулінг і Толкіен нам ніфіга не брехали, Що через боріння шлях лежить до Вальгалли, Що в світі святого - лиш совість і руки мами... Без цих двох речей ти просто вимреш, мов мамонт... Але ще є ти, мов море, а в морі - кракен... І десь там на дні дрімає стомлений Ктулху... І навіть найбільших риб життя ставить раком, Бо шлях до Вальгалли лежить через піт і муки... А шлях до тебе лежить через 20 метрів, А шлях до тебе лежить, мов тюлень Анатолій, І враження, мов із живими повстали мертві, Калюжі й заводи, мітохондрії й вакуолі... Коли море з'явилось, повітря запахло тобою, Нитки життя розплелись клубком Аріадни. Море і ти - обидва пахнуть любов'ю, Літніми ранками, цілунками під парадним... Піснями Кузьми, Аква Віти й Плачу Єремії,...