Людина людині 👽

Людина людині — прибулець з планети Нібіру, з Місяця і т.д. Я бачу зомбоапокаліпсис на вулицях — якийсь лялькар якихсь людей кудись веде... І відчуття, безмежне таке, слоняче, Наче мій зореліт розлетівся в друзки... Я б замінив деяким людям слинявчик. Я б замінив деяким людям підгузки. Що, мов Лякала, - в голові з голками кульок маленький, що великий Гудвін Дав замість мозку, — виявилось мало... Й ображено пішов страждати у кут він... Спалив палац свій, викинув смарагди, Пішов у пустелю, ліг собі та й умер він. Як боляче серед дурних вмирати... Цей світ, мов Сімпсони, А люди в нім Гомери... Людина людині — чупакабра, Кров усю висмокче і прощай. Ось чому Волдеморт любив Авада Кедавра... Йшов рясний дощ... Холонув у склянці чай... Ось чому осінь холодна така й жорстока, Бродить самотня й тиха серед алей... Ось чому Диявол чавить з людей усі соки... Ось чому вічно здіймає Чаркес Арей... Ось чому небо, а люди не бачать блакиті... Жовто-блакитне небо, жовчу налите... Серце даруєш...