Мала вовчиця 🐺

автор: Паша Броський

Колись кохати вона навчиться, Колись прокинуться древні боги. Вона вовчиця, мала вовчиця, Мала та дивна, зухвала трохи... Чоловіки залишали шрами, Шрами - прикраса для амазонки. На місці шрамів зростали храми, На місці шрамів - космічні зонди... Валькнут під серцем палає жаром, Зухвалий погляд ламає жала, Північний вітер заводить пісню... Їй наплювати, що буде після... Вона розкине свої тенета, І не важливо, що буде потім. Яка різниця, хто проти тебе, Коли з тобою у серці Одін... Коли на шиї чорніє Сонце, Коли присвяти співають скальди. На плечах ворони-охоронці, І правда душу сiче, мов скальпель... Вона не вірить усім, хто плаче, - Сльозами ділу не допоможеш. У амазонок дорога важча, Купити совість безсилі гроші... Купити небо - це просто смішно, Купити душу, душа - це небо. Для неї тільки складати вірші, До її послуг всі музи Феба... На ніжнім тілі зброя та лати. Така маленька, такі таланти. Нема “не хочу”, є слово “мушу”. Не в її дусі ховатись вужем... Не в її дусі, мов пес,...

← Назад до «Паша Броський»