сезон порожнечі
автор: Ростислав Кузик
І
так починається сезон порожнечі:
із власної радості виростаємо
як із дитячого одягу
наші сни
ходять за нами
як прохачі
наші домовини
ходять за нами
як грабіжники
наші спогади
ходять за нами
як кати
і лахміття звисає з тіл
— давно вже
не наших
ІІ
так починається сезон порожнечі:
жерти землю
і вірити що вона
нас не поглине
гризти деревину
і вірити що вона
хрестом не стане
понад нами
хапатись нігтями
за кволе світло дня
і вірити що воно
не вигасне для нас
**ІІІ**
усе — відсутнє
нас нема
лиш порожнеча
є
собі
усім