* * *

Перше сонце тхне пилом злежалих зим, місто стікає роз'ятреним сіллю снігом. Коле у грудях, намертво занімілих, і поступово легшає. Вже не ліс оживає, а зброджене людське сусло, ферментується в молоде та ігристе. Укриває вистиглу з ночі землю непритомне бліде пелюстя за кожним вистрілом.