* * *

автор: Марія Сніжка

Ницо сміятися вслід блаженному, цілувати ув очі,  поза них — плювати в спину. Зерна ростуть із одного ґрунту,  кожне собою цінне. Від махаонів-класиків  до одноденок-митців. Тільки перед тим, як ділити  на "тих" і "цих", випорскувати отруту,  стриміти кісткою в горлі, нагадати би ми — шматки м'яса з однієї каструлі, недолугі жиринки на божому холодці. Різної форми, одного кольору крові.

← Назад до «Марія Сніжка»