Острів

І з усього світу залишиться тільки острів: в'юнкі ліани спогадів, натяжні мости, бірюзова вода, смарагдові хащі й ти в абсолюті спокою та самотності. Шляхи дхарми, змотані у клубки, заплелися в надійні троси, що виводять на відміль просвітленої коси. Вже немає куди тікати, за чим плисти. Берег звіром під ноги моститься, морем лиже піщинки з обвітреної стопи. На циклічній дорозі з собою не розминешся, доведеться прийняти та берегти. Сонце скрапує на долоні повільним воском, цикади ховають майбутніх дітей в ґрунти. Курячий бог виходить із піни днів, вкладається поруч у свіжу піщану постіль, зморений тиском звичної глибини. І що дасть світанок, того і стане вдосталь