Вибірково

автор: Єва Верле

\ \*\*\*\ мені достатньо \ не пам'ятати про себе\ ніякого початку — ні напівстертих ліній часу\ ні перетинань антецедентних слідів\ з моїми першими кроками\ \ мені достатньо\ розгойданого вагадла\ моєї земної колиски\ яку качало маминими руками\ коли мої найближчі друзі\ знали розмови всесвіту\ ще не відокремлені звуками\ \ і трясучись новим брязкальцем\ моє серце билося за право бути\ збиваючи у піну людські здобутки\ щоб потім\ весело здмухнути їх\ прямо тобі в лице\ \ зойк розсипаних зерняток\ жбурляли у саме небо\ жменя пшоняних зірок\ ще ніколи не світила так опукло\ наче скляна бульбашка галактик\ роздувається від почуття власної важливості\ а всередині\ лише мірне-відміряне\ земне тік-так\ \ так мало відрізано\ тоненький хлібний окрайчик \ але ж смакувати й смакувати\ пульсувати галасливим \ хапаючим за батьківську штанину\ балансуючим між щедрим та щезни\ ще... ще.\ \ цифровий відбиток ступні\ закарбований у бетон\ з відбитим краєм\ із чотирьох цифр\ три з них — забігані...

← Назад до «Єва Верле»