Люблю я проходити помалу...

Люблю я проходити помалу В час, коли засвітять ліхтарі, По старому празькому цвинтарі, Скрізь подвір'я й вулички старі. Всі будинки таємничо строгі, Заховали спогади свої Про блискучі лицарські остроги, Про криваві лицарські бої. Може, в домі недалеко Влтави, Там, де у шоломі голова, Вирішалися великі справи, Говорилися святі слова. Так, як в казці, в чарівному колі, Спить будинків неприступний ряд, Не дізнатися мені ніколи, Що було багато літ назад! Далі, далі до старого дому, Де горить блакитнуватий світ, Площа там — хвилююче знайома, І до себе вабить темний вхід. Та душа все згадати не може, Де я бачила оце вікно, Пригадую... в цьому домі... Боже! Я жила колись давно. давно!