Тіш ся дитино, поки ще маленька…
автор: Леся Українка
***
Тіш ся, дитино, поки ще маленька,
Ти-ж бо живеш на весні,
Ще твоя думка літає легенька,
Ще твої мрії ясні.
Мрія полине із думкою вкупці
Геть у далекі світа, —
Крил не втинай сизокрилій голубці,
Хай вона вільно літа.
Чі памьятаєш ти казку-дивницю,
Як то колись принесла
Тую цілющу-живущу водицю
Дрібна пташина мала.
Їй не страшні були дикі простори
Бе́скиди й хвилі морські,
Перелітала найвищії гори, —
Ма́ла крильця́та прудкі.
Так твоя думка швиденько полине,
Тілько їй волю даси,
І принесе з чарівної країни
Краплю живої роси.
І як приступить журба невсипуща
Та до серденька твого, —
Тая росиця цілюща-живуща
Буде живити його.
Хай же та мрія із думкою вкупці
Лине в незнані світа, —
Крил не втинай сизокрилій голубці,
Хай вона вільно літа!