Україно! плачу слізьми над тобою…
автор: Леся Українка
II.
Укра́їно! плачу слізьми над тобою....
Недоле моя! що поможе ся туга?
Що вдію для тебе сією тяжко́ю журбою?
Гай, гай, невелика послуга!
Ох, сльози палкі — вони душу палили,
Сліди полишили огнисті на віки.
Ті жалі гіркії — вони мені серце звьялили!
Деремні для нього всі ліки.
Чі ж мало нас плаче такими сльозами?
Чі можем ми, діти, веселими бути.
Як ненька в недолі, в нужді, побивається нами?
Деж тута веселого слова здобути?
Говорять, що матері сльози гарячі
І тверде, міцне́є каміння проймають;
Невже найщиріші кровавиї сльози дитячі
Ніякої сили не мають?