Як дитиною бувало…
автор: Леся Українка
***
Як дитиною бувало
Упаду собі на лихо,
То хоч в серце біль доходив,
Я собі вставала тихо.
„Що, болить?“ мене питали,
Але я не признавалась —
Я була малою горда —
Щоб не плакать, я сьміялась.
А тепер, коли для мене
Жартом злим кінчить ся драма,
І от-от зірватись має
Гостра, злобна епіграма, —
Безпощадній зброї сьміху
Я бою ся піддаватись
І, забувши давню гордість,
Плачу я, щоб не сьміятись.
2 II. 1897 р.