Сніг у саду
автор: Михайль Семенко
Місяця жду.
Мені без нього лячно.
Сніг забіліє в самотнім саду —
серце заб'єсь доброзично і вдячно.
Пусто і тоскно ніччю в селі.
Я тут чужий і настроєний вороже.
Дивлюсь з порога на далекий ліс
і хочеться бути замість Дуная сторожем.
І хто повіре — що я народився тут!
Скільки в день на селі галасів.
Який чужий, чужий мені цей статут,
дитинячих відчувань не зосталося.
Око не звикне, в темряві мені лячно.
Боже, сніг ледве біліє в саду.
На душі — якась моторошність. Мрячно.
Місяця жду.
СНІГ У САДУ