По-над північчю сивий вітер

По-над північчю сивий вітер (чи це не значить весна?) Не плеще, не кличе — тиша! Тільки старий пригадав, Пригадав, нахилився і пише: — „Лахміття-хмари. Стоїть сосна І в небо вп'яла руде рамено І знову хмари мов стіна І знову рве їх лють шалена“. — Але вітер… Старий над північчю вітер (чи це не значить весна?) Не лепече, не квилить, не кличе Неначе він і не зринав У сніг і не пив вина. — Знов: „товариші, стійте! Город устав з коня І гладить гриву і дивиться: ждіте Ждіть світового вогня“. І вітер, Старий над північчю вітер зі дна Так тоскно і радісно кличе (чи це не значить весна?) Мов у бурю птиця Ніжною груддю І північ, і хмари, і сніг.