Не іди…

автор: ALES (Олександр Ходос)

Лелечий стогін «не іди…», Що восени так серце крає; Ніщо не кликало біди, Лиш туга, – навкруги вдягає Колючий дріт, на все чоло, Та час-чаклун стирає риси… І нас немовби не було, Людей, театру і завіси, Зізнань палких, – що нам нудьга? І спільних ранків на пастелі Полотен Троста і Дега, Та потьмяніли акварелі… Осіннії дощі минуть, Свій жереб оберем по волі, По Божій Волі роздадуть І нам, свої мізерні ролі. 03.12.2017

← Із колекції «ALES (Олександр Ходос)»