наказую — й у війні, й у іншому горі

наказую — й у війні, й у іншому горі будеш любити його ближче, будеш і далі пригадувати, як ви удвох голубитеся голі, а поки його нема, будеш пелюсткою зі сталі, будеш гладити його медалі. наказую красивими, як снігопад, долонями гладити майбутнє, щоб воно пригорнулося, щоб стало легким, як сорочка з льону, довгожданим, як його повернення з полону, як нова історія, знайдена в стародруці. наказую — тихо вночі завивати пісні кохання, вимолювати повернення сюди і негайно, уявляти обійми палкими й охайними, малювати ромашки на ойкумені розлуки, не опускати, не заламувати собі руки. наказую — у почуттях будеш смиренною, а значить ненавидіти тих, через кого сирену вмикають, проклинати їх люттю холодною, поки він не наповнить ромашкову безодню, поки знову не станеш повноводною. наказую, бо власні сили — хиткий елемент, бо джерелом світла у певний момент можуть стати лише палаючі будинки. наказую, бо так чіткіше видніються вчинки, так твоє голосіння перетворюється на дует. наказую любити...