темрява, на жаль, зникне вранці

темрява, на жаль, зникне вранці темрява, сформована з її вигинів темрява, об яку стирається відчуття провини це її чорними буквами поети пишуть найсокровеннішу поезію своїм ближнім бо усі метафори — там, де колишеться її ніжність у цій темряві — світлодайній, вогненній нехай палає і мій потьмянілий вірш поки у небі стрибає сузір'я маленьке — білий хвостатий звір і якщо я можу загадати щось наостанок навіть якщо це вестиме у болючу пастку хай не приходить будь ласка світанок не треба будь ласка хай я горітиму полум'ям безперервним хай від мене розходяться найгарячіші кола щоб спопеліти і стати таким же темним як сажа ця невиліковна аби лише бути від неї невіддільним аби ніколи не мати голосу і думок все що би темрява зробити захотіла — мені ок все що вона буде огортати все що було а тепер нема називатиму так — улюблена тьма