Зимовий етюд
автор: Анатолій Касперський
Метелиця дряпає віки стооким панелькам.\
Сніжинки летять філігранно, мов білі чаїнки,\
щоб, впавши, змішатись з місцевим огидним варенням —\
із сечі собак та багнюки з-під гуми автівок.\
.
Своя винятковість втрачається після падіння —\
чи зліплять її знову в сніговика, чи у сніжку?\
Облиш, бо чорнозем поглине усіх і без винятків!\
Земля ж бо навряд чи залишить бодай і морквину!\
.
А кожен кришталик — чудовий узором своїм.\
На жаль, не побачити камері без макрозйомки.\
На те, як розтануть сніжинки, скажу: «селяві».\
І далі байдуже товктиму: вони — незнайомі.\
\
16.01.2026