Калюжа

Жалюзі, нарізаючи сонячні промені,\ вимальовують ґрати на шкірі та ковдрі.\ Горобці хаотично щебечуть акорди,\ у чоло інтервали із дзьобів устромлені.\ . Окуляри з ранкової смужки миттєво\ були скинуті мною, як тільки прокинувся.\ Умиваю неспішно обличчя й потилицю.\ Я замислився, перебираючи теми,\ . немов колесом миші пройшовся по мізках.\ Послизнувшись на плитці, я вдарився черепом\ об поріг. Розпрощався з думками нікчемними.\ Черешнéва приховує кахельний блискіт,\ . і приміщення нею по плінтус налилося.\ Самота у квартирі — тепер пустота.\ І з падіння пройшла вже четверта доба!\ Мої друзі ввірвались з нарядом поліції\ . та чекали на висновки криміналістів,\ затуляючи лиця тканинами одягу.\ Сірководень, гуляючи простором протягом,\ нагадав їм про спогади світлі та чисті.\ . Дисонансні акорди журби на щоках\ просочились у землю своєю вологою.\ Навістили плиту антрацитові ворони,\ повсідались і раптом кричать: «Кар, кар, кар!»\ . Розбудив клятий звук домажорного...