Київський божевільний
автор: Київський Чорт
А що, як ми — лиш витвір уяви,
Одного мужичка, родом із Шафи?
Все життя він працює на Пташиному Ранку,
Він — голова ГО по захисту собак і горобців.
Його донька — капітан поліції,
А живе він тут, у будинку поруч.
Побачивши якесь «двіженіє» —
Він вирішив зазирнути до нас,
До витворів власної уяви.
Усі собаки й горобці Києва
Пройшли крізь його лагідні руки,
Що тремтять — не від Паркінсона, як дехто міг подумати.
А від власне-невласного прокляття — алкоголю.
Він говорить Києво-куренівською говіркою, за якою — століття болю нанесених нам москвою...
При згадці дев’яностих, пускає скупу чоловічу сльозу.
Він існує тільки тут, і тільки зараз.
А всі ми — що прожили десятки життів лиш для того
Щоб опинитися тут і тільки зараз,
У цьому бентежному просторі
В його неспокійній уяві.
Він — Київський Божевільний.
Таких тут вдосталь.
Такі, як він, можуть робити все,
Де завгодно. Як завгодно. І коли завгодно.
А ми — лише відбиток його свідомості.
Просто витвір... його уяви.
Ми — лише витвір його уя...