сад

а у тому, що коїться, годі інший шукати задум — просто Бог збирає найліпші квіти зі сво́го саду, просто кличе дітей до сто́лу і поруч садить, каже "Досить, любі, дивитись у ту безодню.  Тут вам буде ліпше. Посидьмо ж одне із одним — тут ви в мене не будете ані злякані, ні голодні. А настане час — і прибудуть рідні, за вами скучивши.  Відпочиньте, діти. Я ж точно знаю, що ви наму́чились." і у них з очей зникають останні відблиски бійні, і розкинувши руки, немовби кличучи світ в обійми, Бог сідає за стіл, а вони сідають від нього збоку  і уперше за довгі дні відчувають спокій. (2024)