×××
автор: Ростислав Кузик
усі дзеркала у місті
завішали чорними ряднами
а ніхто й не дивується
люди ходять
похиливши голови
лише іноді
якийсь чоловік
розпачливо роззирається
смикає
перехожих за рукави вигукує
випитує де ж йому знайти
своє відображення
йди собі чоловіче
кажуть люди
не бачиш-бо
у нас тут щодень
похорони
дзеркала мають бути
запнуті
усі дзеркала в місті
давно заслолені
люди вже й забули
як виглядають
їхні обличчя
лише іноді
якийсь чоловік
вигукує й випитує
шукаючи своє —
аби зазирнути
собі в очі
і пересвідчитись
що це не його
сьогодні
не стало
після чергового
обстрілу