Маршрутки 🚌

I знову спізнюватимуться маршрутки, Місто, мов комп перейде у сплячий режим. Сховається Сонце, наче собака у будку, Наче в порожню тару - стомлений джин.. Вечір-провайдер блокує, мов трафік, мізки... Приходиш додому, ховаєш в контакті біль... Глянь-но на себе, старий молодий містер, Що з тебе стало, змінивший бурі на штиль... І будуть мільйони таких, як і ти, - "нетакихякусібля", З очима - неначе дементор поцілував... Лиш серце все знає, ночами приречено сіпає, Ниє нещасне в пекельному безмірi вав... Вулканом виплескує всі твої страхи назовні, Стискається й розстискається, мов бутон. Вже скоро і сам ти поповниш армію зомбі, Ти такий, як і всі... — порожній й*баний клон... І всі твої мрії розчиняться ромом у спрайті, Все це було вже сотні мільярдів разів.. Твій Бог - не митець, звичайний собі копірайтер.. Тебе просто кинули... В нього ж всьо на мазі... Суть існування — суто так, для масовки... Вся твоя правда — чийсь беззмістовний чос... Егоїзм й порожнеча тягнуть із тебе всі соки...