Розлетілося навпіл серце 💔

Розлетілося навпіл сердце, Пропороло, мов лезом, душу, Та байдуже мені усе це, Я любив тебе тоді дуже... Але знай, все тепер інакше, Але знай, я тепер інакший, Хоч розбіглось кохання наше, Від твоєї брудної фальші... Розлетілись птахи далеко, І серця повкривала крига, Не сидять на стовпах лелеки, І горланити тягне криком... Тихим криком, зОвсім не чУтним, Тихим криком, ледь-ледь помітним, Поламалося наше чудо, І розлуки сади розквітли... Все тому, що тікають люди, Наостанок плюючи в душі, Все тому, що морози люті З плином часу все дужчі і дужчі... Не від того, що ніч на очі, І пітьма огортає зОвсім, Відчуття - ніби здох тамагочі, А тобі 8 років, і осінь... Листям жовтим летить на стріхи, Золотим простирадлом стелить, Дуже дивно, коли для втіхи Почуттями жбурляють в стелю... Й не від того в душі відраза, що коханню сказали: досить! а від того, що сук п*драсних, отаких, як ти, Земля носить... **Паша Броський** 2017