Дмухай

кожна літера нова детермінанта виплітаючи між зубів бузок сипляться крони важких дерев а моєму ще рости поміж ґудзиків на сорочці негероя поміж пальців  того хто схибив натискаючи "смерть ворогам" поміж усіх причетних до наплічника речей терпких ягід на твоїх губах темні зірки пишуть свої вердикти кожному хто не вірив плутають сліди падаючи в твої зіниці глибоко до плавленого психологами голого дитячого божевілля на дні чужої оболонки а моє неперевірене хрипить поміж рельс кинуте напризволяще чи стане насіниною відкритою квіткою з широким листям чи випростає зелень свою на широкий світ жодна літера не сховає від неминучого жодне коло не захистить зорі пеститимуть до стигм чи встигнемо з тобою зірвати останні пелюстки надії  з петлиці  перед тим як викотиться чорна слива згорілого сонця розсипаючись у твоїх долонях дмухай