Намалюєш мене як французьких дівчат?
автор: ЗаВІРшована
«Намалюєш мене як французьких дівчат?»
Я це справді сказала? Пробач, ненавмисно.
Та коли з твоїх вуст ллється віршів ручай,
Вмить стає оверсайз недоречно обтислим.
Хоч би взяв вогнегасник. Бо іскри летять
Із очей на всі боки. Хіба непомітно?
Закладаюсь, ці руки спроможні на акт,
Де у темряві двоє приборкують спіднє.
У моєї уяви кордонів нема —
Сподіваюсь, тобі вони теж невідомі.
І невинна цікавість, яка я на смак,
Вириває зі сну навіть попри утому.
То любов до мистецтва дається взнаки,
Гарячить мою кров як еспресо в дев'ятій.
Перед березня впливом безсилі пташки —
Тож і люди свій шал не уміють ховати.
Розпашілі вуста мої досі мовчать.
У кімнаті надміру підвищений градус.
Намалюєш мене як французьких дівчат?
S'il vous plaît, на годиннику час цілуватись.