Яндере

Двері на замок, ключі в карман. Залиш мене самого тут... В моїй реальності. Я сподіваюся, в мене знайдуться гальма Не опинитися зранку в твоїй пастці. Краще  Я знищу себе сам. Не закриваючи вхідних дверей,  Я попливу в напрямку вулиці,  Проходячи вздовж ліній електромереж І сподіваючись, що мене нарешті відпустить. Наївний... Скоро я зрозумію, Що ти зв'язала мої рухи моїми ж словами Сильніше, ніж будь-який джут, Поки я захоплено тримаю свій власний титул нездари, Потрапивший в пастку, маленький пацюк. "Клята наволоч." Знов подумаю я. Розуміючи, що реальність не збігається з реаліями нашого поламаного життя. І в тобі я шукаю лиш значення. У змаганнях із підсвідомістю,  Головне залишитися свідомим, Але й це не гарантуватиме адекватності. І у мого життя всі ті самі симптоми: Більш за все яндере люблять зламаних. Пусті обіцянки В перегонах із совістю. Я перший, я перший...