смола

карта бреше. мій сховок позначено хрестиком, але мене там немає - на другому поверсі, де пил осідає на видих, де ластівки гострими дзьобами розбивають світанок. я не там. не серед ієрархії вуличних псів. я стою у в'язкій свіжій смолі, поки місто твердішає під підошвами. одягнений у біле полотно і чорні ступні. чорнота понад чорнотою. беру гострий щебінь. віддираю смолу разом із власною шкірою. миюся в цьому чистилищі. розпинаю поняття дому між двох пам'ятей. всюди зайвий - ніби голий вішак у порожній шафі. зав'язую самотність - виливаю на себе найтемнішу гущу. збираю клапті власної шкіри, ліплю себе наново, щоб не згоріти дотла під сонцем цього літа. аби тільки виправдати свою чужо- рідність.