Тире

мені достатньо  не пам'ятати про себе ніякого початку — ні напівстертих ліній часу ні перетинань антецедентних слідів з моїми першими кроками мені достатньо розгойданого вагадла моєї земної колиски яку качало маминими руками коли мої найближчі друзі знали розмови всесвіту ще не відокремлені звуками і трясучись новим брязкальцем моє серце билося за право бути збиваючи у піну людські здобутки щоб потім весело здмухнути їх прямо тобі в лице зойк розсипаних зерняток жбурляли у саме небо жменя пшоняних зірок ще ніколи не світила так опукло наче скляна бульбашка галактик роздувається від почуття власної важливості а всередині лише мірне-відміряне земне тік-так так мало відрізано тоненький хлібний окрайчик  але ж смакувати й смакувати пульсувати галасливим  хапаючим за батьківську штанину балансуючим між щедрим та щезни ще... ще. цифровий відбиток ступні закарбований у бетон з відбитим краєм із чотирьох цифр три з них — забігані години незліченні видобуті з горлянки літери силоміць зашто...