До катафалку, ближче ніж до швидкої

Так любити, щоб до ненависті лише крок залишити. Жити, творити у кімнаті старої квартири, три кроки, два кроки... Два роки, три роки... Веселі події, тупий мінус, фігура — конус, на обличчі емоції зависли. Де розповіді про те, як злізти? На біса хотіли залізти? Рушати?! Планети не матимуть кольору, тікати в нікуди, не бачити сенсу на переправі у неминуче майбутнє. Бачити світло, доторкнутись до темряви, не відпускати мрію та триматись... За що? Поки ще не відомо... проте... так добре, коли надія є... — Водій катафалку, що біля РАЦСу, переженіть та дайте проїхати швидкій. Душа летить над мостами, втрачаючи сенс, до катафалку ближче, ніж до швидкої, отже, життя далі, ніж смерть... Немає під номером 9¾ платформ, відклади вбік телефон, справи на потім... До жахливих подій — лише малий рубікон. Останній герой... До катафалку ближче, ніж до швидкої... Веселий, весільний прикол... Розумні створіння, тяжке життя,побачити на папері рядки Про те, що мало бути, Про те, чого у світі нема... Од...