Не вірш 2

Усвідомлення десоціативного розладу шляхом асоціативного ланцюгу Занурюючись глибше у створений кимось палац пам'яті, подорожуючи між частинами "Я" та "Хто я", вважати себе "псевдо"-розумним, кидаючись поняттями та словами, які засіли в твоїй голові, крізь призму власного ЕГО, значення яких тобі, навіть при великому бажанні, не буде зрозуміле, ніби Альцгеймер поділився з тобою своєю хворобою, яка наче ракова пухлина стирає з твого незахищеного розуму погані думки, а разом з тим — усвідомлення того, хто ти є насправді. Так, можна казати, що до цього привів соціум своїми правилами, стандартами і намаганням знайти владу у того, хто насправді її не має, даючи себе підкорити та занурюватися глибше на дно у своїй бульбашці з вірою в краще, з вірою в те, що твої проблеми буде вирішено кимось... Кимось... Але не тобою. І от, наче все добре: ти живеш, є їжа, вода, місце, де спати, куди привести дівчину-дружину, дітей, які будуть бігати навколо тебе та дарувати свою любов... Але чи був ти соб...