Еротична історія з повчальним закінченням

З розуму зводять вигини твого тіла. Твоя тонка талія… На що тільки я сподівався? Неначе торт за вітриною, на який не вистачає грошей. З конченою філософією: “хочу… але не можу”. Бляха… те чорне, як нафта, волосся та очі з присмаком кави. Моя люба проблема… На що тільки я сподівався? Наче проміння сонця зранку — твої палкі, ніжні губи. Ні… то вуста. Хай мого тіла торкаються. Я з тобою не буду грубий, та чесним, напевно, не буду. Навіщо нам зайві проблеми? Прошу, не зви мене “любий”. І крізь усі мої фантазії я чую крізь шум і мовчання: — Я тебе за хлібом, а не бухать відправляла, дебіла!