міг

я – відбуваюся я – тут і зараз я – сміх. вистрілюю крізь рушниці ніс дзик. стоп. запиваю і виливаю олов'яний місяць у бліду долоню. я міг бути вписаний в чергу на вихід о 18:09, за секунду до спалаху. я МіГ у повітряний простір врізатись, виконувати фігури: six-seven, six-seven. мене б ніхто не зрозумів: аякже а як же можна стрімити, як пролітає шахед, проте не смій жартувати про 9/11 натомість – безпорадно виписую літери пестощами на вогкій шерсті кота. натомість у висотці з вирваними під'їздами шукають дев'ятьох поеток, витягують за руки, описують рукописи. а вже двадцять сьома хвилина, а вже двадцять сьома година – струнка і хтива. живі? заживіли. накрий їх віршосяяним шатром, оливкова ожино.