Я хочу жерти твою печінку та запивати метанолом

Прогулянки на свіжому повітрі,                                   задушливого міста,  Ще ніколи не були настільки приємними. Допоки дощ відбиває свій скажений ритм по парасолі, Ховаючи за густим туманом світ довкола. Твої вуста знову видають звук, схожий на муркіт, А тепле дихання перетворює розум на скажене смузі... Ти завжди хизувалася, що любиш писати сценарії Кожен день нова сцена, бо твій погляд і є твоїм алібі. Обіймаєш так ніжно... й швидким рухом впиваєшся в шкіру, Насолоджуючись, п'єш мою кров, поки я ціпенію. Тіло хапається за найближчі об'єкти,                                рефлекторно,                                                судомно... Пальці до мозолей затерті. Очі наливаються кров'ю,                                            бо знаєш... Я дуже хочу жерти твою печінку та запивати метанолом... Кожен шматок смакувати, як помсту             Нутром годувати ненажерливу втому. Ніжно провести по пихатій гримасі,             Щоб залишити...