Будуть...
автор: Дмитро Козій
А завтра будуть нові люди,
вони по-новому любити будуть.
Але страждатимуть так само,
стереотипно й трохи п'яно.
І будуть збуджень лейтмотиви,
примирень милозвучні стіни.
Розмови й байки про минуле,
в яких нас уже не буде.
Не буде світу того злого,
вони збудують своє словом.
І куль страждання міріади,
на пам'ять випустять у хмари.
Між швів безодні, між безкрайнім,
між тим, що було і буде далі.
Меморіал людської тями,
блакитна цятка між зірками.