Космічні нариви безодні
автор: Дмитро Козій
**розжований простір до міліметра**
**зів'ялі тіні поволі впиваються в землю.**
**простягаючись контуром на горизонті,**
**місто, як і все інше, існувало довкола**
**космічних наривів безодні.**
**доки час, мов епілептик-каліка,**
**здригався у проміжках значень**
**циферблату старого "зеніта"**
**смуток поволі сповивав мене**
**поглинаючи вимір,**
**все навколо нашіптувало,**
**що скоро віки пройдуть мимо,**
**і після побачить лиш самотня могила.**
**так...**
**я боявся колись руки еліпсизма.**
**боявся, що обличчя століть матимуть змогу**
**дивитись на світ чужими очима.**
**боявся не застати наслідків**
**діяльності монументальних поривів.**
**але тепер...**
**тепер в небесах ранкові симфонії —**
**це балістичні птахи,**
**що вилітають із затхлої клоаки історії.**
**сьогодні, меланхолія за майбутнім**
**виглядає лиш прірвою часу,**
**що сміється над людським життям**
**із космічних наривів безодні.**