осколки кохання

Ти вчора принéсла малиновий посуд до мене додому. Тепер ця квартира наповнена спільними світлими сенсами. Ми, мабуть, відчули, свідомо або несвідомо, утому від того, що разом живемо вже декілька днів у саспенсі. Але обійшлося без болісних сварок — ми дякуєм долі. Щоранку співаємо знову і знову «Пиріг і Батіг». І очі твої — наче пара яскравих бурштинових штолень, а мій задоволений погляд — шахтар, що досліджує їх. Пряди візерунки своїми словами в моїй голові! Розкручуй уяву мою — і навзаєм ми станем величними! Ти зараз і тут — і тому ти найкраща моя візаві! Прошу: намалюй поцілунком пейзаж кольорами Павличка! Тарілка розбилась мені об макітру — і я знов самотній. Прибравши підлогу, збагнув, що у роті застигла оскома. Наступного дня зрозумів швидкоплинність стосунків на плоті. Циклічність історії впилася в п'ятку блакитним осколком. 21.06.2026