Кутова органіка
автор: Єва Верле
із кутами завжди така історія —
чим гостріше
тим менше простору бодай для роздумів
про злі язики
проколює щиро
в'їдається в шкіру
застигає темною карамеллю
на її щоці
не встигнувши досягнути скляного погляду
кажуть
просто невдале пакування
як і її тіло —
надто багато кутів
де можна зачепитися за любов
шмаття не/органічного
кинуте на чотири сторони
/якщо кинуте вважати сленгом із дев'яностих
а сторони — всіх з ким підписуєш
пакти активної згоди
на пошук
ідентичності/
встигнути б до витоку восьми секунд
а після
риб'яча пам'ять
тікає крізь отвори
разом із вірою
у власну безсмертність
час перетворює тіло на круглий міф
як вода точить скло
як скульптор — каміння
несе у дзьобі дванадцять доказів того що
мовчання
голодний хижак
кому згодує її ніжні пальці
які палеозойні пташенята
ковтатимуть її голос
разом із тьмяною від солі лускою
кожне ввібране всередину
має смак першого разу:
солодкавий сплеск
навколоплідних вод
такий же невідомий
як волога вина першого причастя
щоб продовжува...